Скарби Тучих гір
Скарби Тучих гір
За кілометрів п’ять-сім од села в лісі знаходяться кілька горбиків, для нашого низовинного Полісся – гір. Називаються вони Тучі гори. З давніх-давен існує легенда, що в тих горах пан чи пани, можливо і знамениті в наших краях графи Браницькі, закопали скарби, як мусили у Європу од царського гніву втікати. Золото, срібло, дорогі речі.
За іншою версією, там ховала награбоване банда розбійників. А як половили їх, то скарби зосталися закопаними.
Хай там як було, та час від часу на моїх односельчан, як і жителів інших сіл, нападала сверблячка – знайти ті скарби. І поодинці, а то й гуртами, озброюючись лопатами та іншим інструментом, скарби шукали, перериваючи нещасні горбики та землю біля них. Нічого не знаходили (ходили чутки, що й знаходили), та спокуса час од часу оживала. Дід Федір якось признався, що в молодості теж ходив шукати. Дуже вже розбагатіти хотілося.
Цікаві вислови бабусі Пелагеї про скарби Тучих гір і багатство в цілому.
– Той, хто скарб знаходив, одразу ставав нещасним, – якось сказала вона. – Бо хотілося йому більше й вертався на те місце. Бо боявся, що гинчі знайдуть. Боявся, що вкрадуть скарб, кожної ночі у вікно йому хтось стукав.
– Шукай скарб ни десь, а поруч сибе. Що нажив – то твій скарб. Більшого у світі нима.
– Багацтво як вода: як ни крізь пальці, то крізь розум витече.
– Сів багач на торбу із золотом, думав – нихто ни вкраде. А миша дірку проробела й сміялася.
– Усе на світі мона купити, кажуть. Може, й мона. І дівку красну купиш. А от серця неїного ни купиш, скіко ни старайся.
– Серед усіх плачів найжалькіший той, коли серце за проданим тілом плаче.
– Де твоє багацтво, чоловіче? Та ни оглядайся, ще нихто його ни вкрав.
– Жебрак і багач по їдній землі ходять. Тилько жебрак копійку, а багач душу свою жебрає, та нихто ни подає.
– Як нажився – то вже не гонися.
– Той гріш найдорожчий, що потом вельми його чути.
– Чесна хата злагодою багата.
– На дорозі гроші ни валяються, а котрі валяються – то ни ти згубив.
– Їден півсвіту купив, а другий – півсвіту пропив. Чого ж обоє плачуть?
– Що заробев, приніс до хати – то вже назавше і багатий.
Данный текст является ознакомительным фрагментом.