Пелагея-словниця
Пелагея-словниця
Складник із найхарактерніших слів західно-поліського діалекту, які вживала Пелагея Кусько, а також її слова-новотвори.
Аліганцький – інтелігентний, панський, вельми делікатний, особливий.
Бабити – приймати пологи, перерізати пуповину.
Бабниця – повитуха, жінка, що перерізує пуповину.
Бакунник, бакунщик – той, хто садить (вирощує) тютюн (бакун), завзято палить тютюн («Ото мій Федько вже бакунщик!»).
Баранець – хлопець із волоссям, що дрібно в’ється.
Бахур – позашлюбний хлопець.
Бидло – корови, худоба.
Блимуха – та, що часто моргає.
Блізірувати – удавати, задарма пишатися («Що вона з сибе блізірує велику цяцю?»).
Блутало – той, хто говорить невиразно, заплутано.
Боцюнець – маленький лелека (бусол, чорногуз).
Бристальовий – вартісний.
Бульбовище – поле, з якого зібрали бульбу (картоплю).
Бурчєк – вічно незадоволений, буркотун.
Валькуватий – непоспішливий чоловік.
Ведмеді – ожина.
Вердзігіль – непосида, вертун, постійно в русі.
Вирискуха – сварлива жінка.
Вихур – непосида, швидкий хлопець.
Воробцюх – горобець.
Ворожайка, ворожниця – жінка, що вміє ворожити.
Воропаха – бідний чоловік, жінка, дитина, яких треба пожаліти (близьке до горопахи).
Ворохба – тривога.
Ганина – промова з ганьбою когось.
Ганити – соромити.
Гвавтоньки – дуже нетерпеливо, поспішно.
Годзікало – базікало, говорун.
Голчатниця – сосна, а також маленька сосонка, рясно всипана голками.
Гомачка – страва, сир із сметаною і молоком.
Гора – горище.
Горох – квасоля, горох же – стручник.
Груба – вагітна.
Грумічати – гидувати.
Дєдина – тітка (відповідно: дядько – дєдько, не плутати з дідьком).
Диньки – гарбузове насіння.
Диня, динька – гарбуз.
Довгарати – мучитися чимось невизначеним («Щось мині довгарає»).
Довозька – бричка.
Дома – хата, оселя.
Дрикало – чоловік-провокатор.
Друбняк – хмиз («От принесла цілу радюгу друбняку»).
Жабуринник, жабуринниця – людина, що шукає в комусь, в подіях, в житті тільки погане («Хіба мона таким жабуринником бути!»).
Жвандіти – наполегливо повторювати свої думки, бурчати.
Жипола – любитель дорікати.
Жиполити – набридливо дорікати.
Затменє Боже – втрата пам’яті, стан, близький до божевілля («Ото затменє Боже!»).
Збаданий, збадана – оглянутий, обстежений з усіх боків («Ото вже Димка коло церкви була збадана»).
Здерубок – вчинок, частіше – про вчинок несподіваний, який викликає здивування (вар’ятський здерубок).
Здоровий – великий.
Злидня – слизька, непевна людина («Що вже злидня той Хома, то злидня»).
Знебощений – такий, що вдає з себе нещасного, вдавано нещасний.
Зорабити – спокусити («Як вже той Гартем тую Пріську зораблює, аж зорі цвітуть»).
Кабан – великий гарбуз, огірок («Ото вродив кабанисько!»).
Кал – грязюка.
Камар-Комаровський – великий комар, взагалі велика комаха.
Карамида – набридлива, докучлива дитина (і людина взагалі: «Ото вже карамида!»).
Качанка – капуста.
Клецьок – малий огрядний хлопець, котрий чимало важить.
Кобилячі пичі – шипшина.
Корчуватий – непевний, прихований.
Косогриз – невправний косар.
Кривуля – дитина, що гримасничає, показує, робить «криве лице».
Криж – хрест (полонізм).
Крикень – селезень, що голосно кричить.
Крипа – човен.
Круцюх – непосида, вертлявий хлопець.
Кукурікати – довго чекати («Цільну годину на дорозі прокукурікала»).
Куфир – скриня для одягу.
Лагодзінки – цукерки, смачні речі.
Лапацони – великі букви, великі намистини, великі помідори, великі ґудзики.
Лахмітник – бідний.
Ликавий – ласий на дармове пригощання.
Лідавий (лядовий) – кепський, поганий («Вибачєй, лідаву вістку принесла»).
Лущити – обговорювати, переговорювати («Ото вже Настю що облущили, то облущили»).
Любилиз – той, що вельми любить цілуватися.
Любовальниця – жінка, щедра на почуття, закохана.
Майтки – труси (полонізм).
Марака – надокучлива людина («Марака гірше того пса»).
Маруда – докучлива, плаксива дитина (і людина взагалі), яка сама не знає, чого хоче.
Мацюлька – маленька.
Мохулі – журавлина, бруслина.
Навощений – вельми прибраний, блискучий, а ще в значенні – на щось налаштований.
Навроки, зуроки – слова з потаємним змістом.
Неїн – її.
Ничка – дитина, яка не хоче спати.
Ногавиці – штани.
Опецьок – те, що й клецьок.
Оцибенська – фальшива, несправжня людина.
Пампуха – рожевощока, пишна жінка.
Пацьори – намисто.
Петрусь – комаха – божа корівка, сонечко, бедрик.
Пиркальовий – цінний в уяві когось більше, ніж насправді, той, що пишався собою («Пиркальовий парубок»).
Питлювати – молоти зерно (пшеницю) лише на біле борошно.
Плентало – той, що повільно ходить, не поспішає («На цілий куток плентало»).
Плентух – той, що розповсюджує чутки, плітки («Гіршого плентуха, як Хома, у селі нима»).
Політок – підліток.
Поплава – сіно, залите водою (дощами).
Попова свинка – замурзана людина, дитина («Чистий, як попова свинка в дощ»).
Попруга – пасок, ремінець.
Прадьонки – вечорниці (на них пряли).
Пражанка – кип’ячене молоко.
Присипана – засніжена (дорога, вулиця).
Пумнєтуха – товчена варена картопля, пюре, а ще так казали про людину, котра довго кудись збирається.
Радюга – ряднина.
Рахмана – довірлива, така, що дається в руки, зворушливо слухняна («Рахмана, як курка-сидуха»).
Рипиця – жіноче лоно, ще – дупа.
Рогатниця – відьма, а також погана жінка.
Роз’яснитися – поліпшити собі настрій.
Розвезяний – хворобливий, розклеєний, а ще – непевний у собі («Що ти розвізся, як кисіль по мисці?»).
Розобраний – роздягнутий.
Ропуха, ропшина – вельми товста жінка, котра не слідкує за собою.
Росавиця – русалка, а також жінка чи дівчина, котра йде кудись надто рано.
Рубель – пристрій для прасування, може бути те, що й качалка, ще – замашний предмет.
Ружок – острівець, урочище серед болота.
Сабанити – сварити за щось дітей, швидше добродушно.
Сагонити – швидко йти, майже бігти.
Сенди-тенди – туди-сюди, робити щось періодично, безцільно («Так і совається цільний день сенди-тенди»).
Сидуха – курка, що висиджує яйця.
Смирдюха – самогонка, переважно з буряка («Знов налигався смирдюхи?»).
Стіменний – скупуватий (скупувата), прижимистий.
Сцикуха – зовсім мала дівчина, котра прагне здаватися старшою («Вже тую сцикуху на прадьонки потягло»).
Тарабанька – жінка, що передає всілякі недостовірні звістки, балакає задарма («Ота вже Манька – на ціле село тарабанька»).
Тарапата – сварка одразу кількох жінок, шум, гамір.
Тиховіз – непоспішливий.
Товкач – геть лисий чоловік.
Тук – рідкий, розтоплений смалець.
Укоськатися – заспокоїтися, прилаштуватися до чогось.
Хазяїн, хазяйчик, дідок – домовик.
Хата – кімната.
Хоріша – краща, вродливіша.
Цвіруха – синиця.
Чибуристий – задерикуватий.
Швайкатий – той, що вліз не в своє, чуже діло.
Шмидко – швидко, дуже поспішливо.
Шудратий – з непричесаним волоссям і взагалі розхристаний.
Щавух – щавель.
Щирий – не скупий, демонстративно щедрий.
Ябедина – отримана від когось неправдива звістка.
Ядуха – тривалий кашель, а також хвороба – сап у коней.
Ясниця – гарна погода.
Данный текст является ознакомительным фрагментом.